neznaiko: (во мгле)
Пригадай, коли це почалося,
Відшукай у далені часів
Камінь спотику, скуйовджене волосся,
вчеплене в гілки темних лісів,

річку, що замість води отруту
лагідно підносить аж до губ,
про зерно примушує забути
і лишає жмені шкаралуп

той туман, що щільно укриває
як завіса всі прості шляхи
водить колом і не відпускає,
не дає свій напрямок знайти,

роздоріжжя, де зробивши вибір,
шлях веде у хибний поворот,
за яким нічого не надибав,
крім великих і сумних болот

те болото, що огорне -  килим,
заколише і зашепотить,
зробить і покірним, і безсилим,
і з обійм не пустить, і заспить.

Хоч омана триває і досі,
та лишається  безліч надій
віднайти, з чого потяглося
ланцюгом помилкових дій
все примарне і незрозуміле,
що затримує у полон,
водить наче сліпих - несмілих,
що змінили життя на сон.


neznaiko: (джаз)
Минає ніч і день одвічним колом
Прокручує калейдоскоп подій,
Складає візерунки випадкові,
Розігрує сценарії нові.
І в цьому колі треба швидко бігти,
І щогодини змінювати роль,
І намагатись ухопити крихти
Уміння не губити свій контроль.
Робити все, чого так вимагає
Швидкий і галасливий білий день.
А чорна ніч тихенько натякає,
Що марна денна карусель зближень.


neznaiko: (во мгле)
Ще трохи на ніч почитати
і стане ясно, як знайти
шляхи, що виведуть за грати
стандартних вимірів краси.
Коли блукаюча сновида
натрапить на чарівний ліс,
він огорне її й закида
листям, зажуреним до сліз.
І листя буде шелестіти,
розповідати уві сні,
чому зів`яло й облетіло,
покинуло сухі гілки.
І відповідь на всі питання,
Розраду будь-якій журбі
Ліс подарує без вагання
своїм гостям. Та не собі.

neznaiko: (джаз)
Це таке особливе вміння -орієнтуватися швидко, вмикати все-розуміння,
всміхатися байдуже, якщо зустрітися випадково.
Поводитися спокійно і просто, не дозволяти найменшій підозрі ожити.
Якби ж то було, чим її підживити, а так немає про що й говорити
Немає, чого й пригадати, хіба що натяки, хіба що спроби сказати
щось важливе, заховати його, як агента впливу, в нашарування сенсів,
огорнути новинами, плітками з життя зірок у відкритому спейсі,
стати майстрами в тому прихованні, щоб не бути смішними,
треба стати цинічними, тоді буде легше й на похованні
того важливого, що вже не знайти, і чекати нічого, треба просто йти.
Той агент загубився в чужому житті, звик  прикидатися і забув, ким він був.
І чи був колись взагалі.
neznaiko: (джаз)
Йдуть за морозами відлиги
І  меншають гори снігів
І розтає підмерзла крига
І вже виходить з берегів
все накопичене за зиму.
Всих стримуваних почуттів
і скутих рухів і незримих,
але відчутних ланцюгів
розтане крижана неволя
і враз надія оживе
на розуміння без паролів
і без пояснень, і мине
час холоду, час зрад, мовчання,
гірких образ, кілких загроз...
Та передчасне розмерзання,
Йде за відлигою мороз.

Знову

Jan. 8th, 2016 11:00 pm
neznaiko: (во мгле)
Вологі сутінки змивають фарби дня,
І день коротшає, і з ним життя спливає,
І довга ніч як чорне небуття
Накочує, мов хвиля, й поглинає.
Вона поглине безтурботні дні,
Назвавши їх безцільними, пустими.
Так само прирече і дні немі,
і надто голосні, і зовсім сірі.
Бліді, нудні і повні безнадій
Тікають з пам`яті неначе сірі миші.
Яскравий спалах визначних подій
Теж згасне в темряві і запанує тиша.
І вічність пануватиме у тьмі...
А потім знову пролунає слово,
Яке народить нові білі дні
І кожен білий день буде святковим.
neznaiko: (джаз)
Затяжная осень
холод, сырость, грязь
может показаться
жизнь не удалась
лес почти что голый
черные поля -
это некрасиво
но не для меня

смыты краски лета
и теперь царит
темных силуэтов
лаконичный вид
замерли деревья
берег и овраг
тихо, будто время
замедляет шаг
neznaiko: (джаз)
Вже ледь помітно починають
Жовкнути ще яскраві дні,
Ще квіти літо умовляють:
Не поспішай, не йди, не йди,
Затримайся, бо в нас ще повно
І соків, і життєвих сил,
І зовсім непомітна  втома,
Яка вповзла до наших жил.
ЇЇ ще можна приховати,
Не помічати перших змін,
Ознаки зрілості спиняти,
Всі сили даючи взамін.
І літо кроки зупиняє,
І нових надає прикрас,
Та осінь вже наздоганяє,
Нашіптує: вже час, вже час.
Вона ще дасть палахкотіти,
Буяти барвам і чуттям,
Бенкетувати і сп"яніти
Перед зимовим небуттям.
І день один, який спинити
Благають трави і ліси,
Щосили буде променіти,
Тривати на межі часів.



neznaiko: (джаз)
Дивитись крізь вікно на осінь
І пити чай і їсти мед,
Дібратись до забутих стосів
Старих журналів і газет,
В них віднайти ще невідомі
Рецепти вишуканих страв
І думати, в якому домі,
Хто і кому їх подавав...
А потім умостись в крісло
З ногами, з ковдрою, з котом
І більше не вертатись в місто
З його шаленим гуркотом.
Лишитись тут, в вологій тиші,
Не дбати про наступний день,
Вживати терпкий, найсвіжіший
Легкий повітряний коктейль,
Спокійно класику читати
І піддаватись дрімоті
І цілу осінь проживати
За день. В селі. На самоті.




Вне

Sep. 9th, 2015 09:20 am
neznaiko: (джаз)
В бочке с дождевой водой живут комариные дети -
Миллион головастиков.
Их жизнь быстротечна как летний зной,
Они не могут узнать о символах,
О звёздах, крестах, полумесяцах, свастиках,
Их не волнует капитализм
И ароматы его загнивания...
Всё это в прошлом, простите, простите.
А что в настоящем?  -
Только купание.

neznaiko: (джаз)
Всі нездійсненні мрії, що печуть
пекучим опіком, коли їх пригадаєш,
всі втрачені можливості, почуть
шалений біг яких лише встигаєш;
отрута ревнощів, що здатна розчинить
в собі без залишку і почуття, і розум;
і гостре лезо заздрощів, що в мить
перетворяє роздуми в погрози;
тих пристрастей короткий поводок,
яких позбутися немає в світі сили;
захоплень хворобливих виводок,
який, вчепившись, тягне до могили;
і дим образ задушливий, гіркий,
який вдихнувши, вмить втрачаєш спокій,
і ось вже помста вимагає дій
непослідовних, помилкових кроків...
                     
Додавши іще попіл із надій,
(розчарування надається в зборі),
боги замкнули все в одну із скринь
і наказали стерегти Пандорі.

neznaiko: (джаз)

А помните, помните, экран - простыню и немое кино про нашу семью?
Все были молоды и веселы, а мы действительно были детьми...
Как оно называлось? Проектор, проектор! Его музыкой был веселый стрекот,
Он частенько капризничал и простыня неоднократно срывалась с гвоздя...
Гвозди? Нет, это ломались кнопки, канцелярские, из картонной коробки,
И одна до сих пор осталась на месте, я нашла её, когда хотела развесить
Гирлянду и воздушный шар - выбор мест для повешенья по-прежнему мал.


neznaiko: (джаз)


І літні дні минають швидко, і швидко зміюється час,
І зупиняємося рідко, не відхиляючись від трас.
І в літній день не повернутись, він вже лишився позаду,
І вже від жалю не позбутись, і не втекти від спогаду.
І де та мить, коли на спогад перетворяється кіно,
в якому граючи навздогад, не знаєш, чим скінчить воно?
Та новий день уже вмикає палюче сонце мов софіт
 І немов килим розгортає і трав,  і шляху оксамит.

Політ

Jul. 17th, 2015 01:58 pm
neznaiko: (джаз)
Мандри чергами перевтілень -
Це політ перелітних птахів.
У повітрі не мають відхілень
Кращі друзі дерев і дахів.
Вони вчасно збиваються в зграї,
Хто залишиться, хто полетить,
Хто солодких пісень заспіває,
З обережністю хто замовчить.
Їм вивчати не треба дороги,
Вони знають таємні шляхи,
Їхня вдача - постійна тривога,
Їхній компас - інстинкти й страхи,
Що наказують в купі триматись,
Бути разом і всім заодно,
По одному не розлітатись,
І для всіх добувати зерно.
В зграї буде політ безтурботним
і мандрують вони по світах.
Тільки всюди чужий і самотній
Б"ється в скло розфарбований птах.



neznaiko: (джаз)
Чи варте повернення хоч найменших зусиль?
Ще раз впевнитись, що місто існує без жодних змін.
Проти бажання лишати все, як було, не діє ніякий важіль.
І всіх вертанців вітає похиленних мурів уклін.
З тих самих підворіть, напівстраченних часом розвалень
до них знов, як колись,  вибігають бродячі собачі зграї.
І по пилу кривих вулочок в невідомі далекії далі,
не поспішаючи, торохтять  недолугі облізлі трамваї.
Зі стовпів і мостів наглядають віщунки-галки,
як у  водах річок, що міліють вже пару століть,
намагаються щось уловити ті самі рибалки,
що сидять берегами відколи це місто стоїть.
neznaiko: (снежная королева)
Декотрі люди з народження вже дорослі,
носять теплі штани і шапки на радість мамі,
миють підлогу ретельно, а не наосліп
тут і зараз, коли ми ще десь в Зурбагані.
Рецепти салатів, неодмінне  консервування –
оце по-дорослому, і діточок щоб двоє.
За всі розваги важливіше прибирання,
в вічній війні із пилом бути справжнім героєм.
Не всім безпорадно стирчати на вітрі мов квітці,
жінка-герой у побуті  - то найцінніше.
Здивований погляд: на дискотеку в моєму віці?
Ні, тільки скажи, коли він в тебе був іншим?
neznaiko: (снежная королева)
Коли роздивишся уважно навкруги
на те багно, що розтає зі снігом,
не стримати ні жалю, ні туги

і бачиш орди, що пройшли набігом,

залишивши сміття, що  навесні

знов з*явиться, прикрасить все довкола
і поверне назад  сумні думки -
втекти і не вертатися ніколи.

Втекти з цих місць, де все одно чужі
Звички і правила були і далі будуть.
Вже стали їхні тягарі  важкі
і заважким стає самотній опір бруду.
neznaiko: (Default)
Как мы теряем друзей,
Так зимы проходят, года.
И, как искристый снег,
Падает пусть пелена
С глаз ваших, девочки милые: зима – это я!
Мне – только музыку слушать,
Мне – лишь в окошко глядеть.
И не гадать вам на мужа,
Счастьем своим вас не греть.
Счастье моё – чьи-то губы,
Руки мое тепло разносят по ветру, по миру,
А я представляю то, погубят как эту зиму
Колеса и каблуки. Может и я так загину,
А ты что-нибудь сбереги.
Ты, губы чьи – моё счастье,
Взгляд чей – погибель моя,
Помни меня хоть отчасти,
Храни хоть чуть-чуть меня.
Я – всё твержу твоё имя,
Словно отсчёт секунд,
Хочется всех других мне
Назвать, как тебя зовут.
Музыка наша напомнит,
О том, что ты всех нежней.
И, что любви ищу я,
Но лишь теряю друзей.
neznaiko: (снежная королева)
На землі, що застигли в часі приходять дивнії дива:
Різноманітні брехні, рабство, війна.
Брехні сплітають павутину, щоби заплутать і тримать,
Тримають міцно і без спину труять.
Отрутою просяклі зомбі ворожо ставляться до змін,
Для них чужий весь світ  назовні,
Вони шинкуються в загін.
Загони їх немов навала
Накочують на землі знов,
Щоб нічого не хвилювало
І час не йшов.
neznaiko: (снежная королева)
Нельзя наступать на стыки любых дорожных плит,
Асфальтные трещины так же желательно обходить.
Не доверять незнакомцам, не трогать чужих собак,
Не обгорать на солнце, кофе не пить натощак.
Слушать советы старших, верить в их правоту,
Начальство что ни прикажет - всё исполнять на лету.
Транжирить - плохая примета, грустить  - здоровью вредить,
Лучше забыть про  "где-то", "когда-то" и "может быть",
Стеречь чистоту и порядок, за пылью зорко следить
И , как советовал классик, из комнаты не выходить.

Profile

neznaiko: (Default)
neznaiko

July 2017

S M T W T F S
      1
2 345 6 7 8
9 101112 131415
1617 1819 20 21 22
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 04:31 pm
Powered by Dreamwidth Studios