neznaiko: (Гуцулка)
[personal profile] neznaiko
 
 Відомо, що всі борщі схожі і водночас всі вони різні. Борщ лишається борщем, але кожна господиня має свій власний рецепт. Хтось вважає долгом честі продовжувати родинну традицію приготування, а хтось вдається до експериментів. Втім, існує один маленький секрет, який покращить будь-який борщ, незалежно від способу приготування і імпровізіцій. 

Мені довелося дізнатися його під час праці в офісі, коли зайшла мова про цю важливу для всіх страву і всі почали обговорювати тонкощі, яких виявилося чимало. Тоді одна з нас і повідомила, що рецепт найкращого борщу вона знає від знайомої американки. Війшло це так. Американка, збираючись відвідати Україну, мала намір навчитися готувати справжній автентичний борщ. З цією метою вона, як прибула, вирушила на базар. Так вона мала досягти дві цілі: купити необхідні продукти, причому домашні, і розвідати тонкощі приготування. 
Всім відомо, що українські дівчата все вміють самі і терпіти не можуть, щоб їх повчали. Тому, коли до базарних жінок звернулася з таким питанням дівчина, та ще й іноземна, ті відчули свій зірковий час. Розповіли їй все-все з усіма можливими подробицями і варіантами, а вона записала. Потім приготувала і запросила друзів-українців на дегустацію. І всі визнали цей борщ неперевершеним. 

Щодо секрету, він дуже простий. Одна з тих жінок, які навчали, наполягала, що дуже важливим є порядок додавання складових до борщу. Особливо важливо вкинути картоплю одразу після буряка, а потім вже зажарку і не навпаки. Така дрібниця може здаватися незначною, але це дійсно вдосконалює і смак, і колір борщу. Тепер завжди пам`ятаю про це, а також про те, яким шляхом це стало мені відомим. 

Але не це мене вразило найбільше.

Дуже дивно було спостерігати, як жваво всі співробітниці, включно з наймолодшими, обговорювали кухонні справи і ділилися рецептами. За всі роки праці в театрі такого не пригадую. Звісно, інколи хтось приносив щось домашнє і хтось питав, з чого воно виготовлене. Та це було краплею в океані чуток, пліток, інтриг і любовних багатокутників. Ці теми панували, утворювали мінливу як море атмосферу, що вимагала бути обережними і водночас впевненим наче серфенгіст. Крім того постійно обговарювалися вистави, а також інші театри, а також інші сфери мистецтва. Практично всі щось відвідували, від найближчих  художніх виставок до віддалених міст і країн і розмовляли про це. Щодо їжі - частіше йшла мова про те, чим кого пригостили на побаченні. 
Хоча інколи траплялися і кулінарні шоу. Поруч зі мною працювали два чоловіка. Обидва вже не молоді, обидва самотні, а значить, звиклі до самообслуговування, чи то краще сказати, до незалежності. Ось вони і розповідали один одному рецепти, кожен з яких був одою винахідливості і вишуканості. 
З часом один з них, Сергій, домігся того, щоб ми не бігали ні до буфету, ні по кав`ярням, а обідали з ним і розважили його своїми інтелектуальними дискусіями, відвертими розповідями, а також безсоромними жартами. Заради цього він взявся готувати обіди. І обіди ці були непрості, бо кухар виявився прихильником здорового харчування. Дуже поважав рибу, перепелині яйця, експерементував з приправами і оліями, часто робив салати з селери і моркви, додавав до овочевих салатів фрукти - і все ці страви були смачні і нетривіальні, хоча і не дуже складні. 
Безперебійне постачання солодощів забезпечували наші гості і колеги чоловічої статі. На ці обіди збиралося від трьох до тринадцяти людей, будь-хто міг приєднатися, та не всім вдавалося лишитися на постійній основі.
Мій наближчий колега, Олег, слідкував за поповненням запасів цукру, кави і зеленого чаю. Інколи траплялися гості, які надавали перевагу чорному чаю і для таких в нас був пакунок під назвою "слонячий" . Його подарував Олегу приятель-зоолог, який працював у зоопарку і стверджував, що чай, який заварюють слону, занадто міцний, тому доведеться викинути зайві пачки або подарувати нам. Вражені самим фактом слонов`ячого чаювання, ми прийняли дар. І кожному охочому до чорного чаю розповідали, що через його нездорову пристрасть страждає слон. Часто гості відчували провину і воліли загладити її, кидали чай, бігли і приносили шампанське. Як не дивно, нам, а не слону. 

Чи варто говорити, наскільки неприродним було для мене обговорення рецептури борщів, що тривало всю обідню перерву. Хоча і отримала корисну пораду, і вдячна за це, та більше там не обідаю. 
 

Profile

neznaiko: (Default)
neznaiko

October 2017

S M T W T F S
1 23 4 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 17th, 2017 03:57 am
Powered by Dreamwidth Studios