Нишпорка

[neznaiko]

  Виразне, але трохи підзабуте слово. Може означати і людину - невтомного шукача, і сам процес пошуків. Можна сказати, хворобливо-зацікавлених пошуків, бо нишпорити - це не просто шукати, а вишукувати, зазираючи до найвідаленіших куточків і винюхуючи там найменьші натяки.

НИ́ШПОРКА, и, жін., діал.

1. Місце, в якому можна сховати щось або сховатися; схованка. Обходила всі глухі кутки, обнишпорила всі нишпорки — нема [Івася], як у воду впав! (Панас Мирний, I, 1954, 252); І от як уже нічого й бити стало, як уже обшарили вони всі куточки й нишпорки, — став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: — Ой не попадайся мені більше..! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 70).
♦ Піти (ходити) по нишпорках — почати старанно щось вишукувати. Блаженко сам пішов по нишпорках. Він натикався на багато дивовижних чудових речей (Олесь Гончар, III, 1959, 145).

2. перен., зневажл. Про людину, яка надмірно цікавиться всім, потай слідкує за ким-небудь. — Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 238); [Стефан:] Ехе-хе! (Ходить по камері, нудьгуючи). У вас як тут — оті нишпорки (киває на двері) дуже слідкують за вами? (Степан Васильченко, III, 1960, 298).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 416.

  Чи користуєтесь ви цим словом? Чи подобається воно вам?