Добірка вражень/Коллекция впечатлений

  


Рік почався з того, що пес Антоній втік. Зник в ночі серед калюж, точніше болота, на яке перетворилася наша вулиця. Новорічний дощик все сипав, нічне небо гуркотіло і спалахувало, пошуки нічого не дали. Останній тиждень тварина була одержима інстинктом розпліднення, днівала і ночувала під хвірткою в очікуванні нагоди побігти оженитися. Довелося приймати ліки для кобелів. Після трьох днів вони дали результат - повернувся сон і апетит, Антоній викупався, постригся і чекав гостей. Чатував в кухні, все перевіряв, намагався дегустувати всі страви, тобто повернувся до нормального життя. Та це було хибне враження. Невідомо, як він прослизнув і де подівся.
  Якщо відверто, то переживати не було вже сил. Лишилося побажати йому вдало одружитися і продовжити святкування. Гості розповіли, що під час салютів багато собак від переляку забігають і губляться, і пішли курити на вулицю. Там і зустріли істоту, яка бігла до нашого будинку і за розмірами нагадувала Антонія. Правда замість білого пухнастого янгола це було щось чорне, засмоктане і рогате. Але це був він. Бруд заліпив його з голови до ніг і сипався шматками з хвоста, на голові стирчало кубло реп`яхів. Де можна було знайти аж такі хащі невідомо. Перетворення зайняло менше двох годин. Він був спокійний, без пручань рушив під душ, де ціла юрба його мила, стригла, знімала і реготала. Гості лишилися потішені пригодою. Рік собаки почався. 

 


Наразі не зрозуміло, якої статі це диво. І`мя теж умовне, майбутній володар може обрати інше. Лишилося тільки знайти відповідальну людину, яка вміє любити кошенят. Можливо, хтось може допомогти з пошуками? 





( з матусею )

 


Не краще фото, та головне, що тут видно, як вдягнуто бандаж. Вже минуло більше місяця після операції і кішечку вже неможливо утримувати в хаті. Криком кричить під дверима і довелося випускати на свіже повітря. Втім, майже весь час вона просто лежала в кріслі у дворі, минула грайливість ще не повернулася. Тому ми втратили пильність, а Клео почала зникати. Останньго разу повернулася через добу і - гола, без бандажа. Яким чином можна було його позбутися - загадка, враховуючи, що він зав`язується на спині на сім вузлів. Де саме відбувалося звільнення теж невідомо, у дворі не знайшла ні одежини, ні хоча б рештків. Живе своїм життям, прибігла, полизала сметани і побігла назад, а мені - хвилюйся. 

 





Бавитися з котикиами і споглядати їхні кумедні витівки - це гарно. Але крім цього їснують такі нерпиємності, як хвороби і тут вже не до сміху. Чого коштує один вихід з наркозу - важко передати. Ніколи не підозрювала, що Клео має такий діапазон звуків, ніч пройшла ніби на зйомках Екзорцисту. Через тиждень вже дуже хоче гуляти і намагається втекти, але це поки що заборонено.
 

  Вони гірші за малих дітей. Постійно  з ними щось трапляється. Ввечері Антоній приймав участь в чищенні снігу, а потім зник. Повернувся прибитий і приголомшений настільки, що перелякав всіх. Тремтів, від дотику скавчав, не знаходив собі місця. Не міг ні сісти, ні лягти. По забрудненню і поранених лапах можна здогадатися, що отримав удару від авто. Цю здогадку на ранок підтвердив і ветеринар, зауваживши, як пощастило, що зараз слизько і собака покотився по снігу, а не по асфальту. Крім ушибу, ушкоджень немає, та цього не було відомо всю ніч, яку доволеся провести вмоляючи його заспокоїтися і уявляючи собі числені травми внутрішніх органів.
  На ранок запитала в чоловіка, як він гадає, якщо я поїду до ветклініки в піжамі, чи не заберуть мене з відти в дурку? Він махнув рукою: та ні. А сам, напевне, думав: та хоть би вже й забрали.


   

  Як почало замітати снігом, пташки почали стрибати на підвіконня і заглядати в вікна. Нагадали, що ми маємо їх підгодувати. Тепер можна спостерігати їхню метушню і запитувальні погляди, якщо запаси їжі не оновлено і сніг в їдальні не заметений.




( далі )

             

  Мода на равликів з`явилася кілька років тому і багато хто  піддався чарівливості цих створінь. Кожнен з нових володарів цього дива запевняв, що ця тваринка надзвичайно цінна тим, що не завдає жодного клопоту. Не треба з нею гуляти, вигадувати, чим годувати, вона не псує меблі, не неї не буває алергії, вона цілком і повністю мовчазна, тобто німа. Проте дотепна і кумедна, спостерігати за життям равликів цікаво.
  Все це так, але останнім часом все більше людей стають колишніми володарями равликів. При чому неможливо добитися зрозумілої відповіді на питання, чому відмовилися від такої зручної хатньої тваринки... Тут зароджуються підозри, що насправді равлики мають якісь недоліки, про які ніхто не хоче розповідати. Що б це могло бути?

  Зовнішність тварин часто буває оманливою. Вони здаються такими милими, наче м`які іграшки і такими ж лагідними. Хіба може тварина, хоча і хижа, бути агресивною до людини, яка її годує. Це неймовірно. А коли хутрова іграшка спить, відкривши свого животика, хіба можна стриматися, щоб не доторкнутися до нього?
  Та тварина лишається твариною, тим більше хижак. І такі необачливі бажання ніжностей можуть призвести до трагічних наслідків.

( жахливі наслідки )