рожеву шию
знаком питання вигнув
чудний фламінго
танок птахів на шторі
за нею зимовий шторм
лисиця швидка
лісом наздоганяє
відблиск золотий
вище останній стрибок
і пропаде колобок
притулку просив
дух зеленого лісу
вище рівня очей
гляне з-під дашка - рано
ховається ще поспить
черговий ремонт
раз за разом дрібніші
вікна лишає
дивитися нікуди
хтось від початку це знав
літаки сумні
залізниця мовчазна
а мандри кличуть
як далеко варто йти
дослідити мікрокосм
сталеві води зловісні сірі хмари північний вітер сміливо повернувся весни провісник лебідь
зотлілий мотлох вкрив летаргічну землю несправжній спокій напровесні зоріють новонароджені сонця
монстери буйні
гібіскуси розлогі
заплелись в сади
напнули дужі стебла
до вікон лікарняних
дзвенить в голові
веселий хор голосів
звідки взялися
хто в холод співатиме
на голих сумних гілках
довго прощався
морозенко вже пішов
пейзаж розмитий
дороги розпливлися
вернувся – все застигло
неповний місяць
стежив – снів не підпускав
невчасні хмари й
самотня гілка б’ється в
вікно незвично темне
чорнильні плями
розсілися колами
на білих полях
чи варто проганяти
зі снігу зграю круків?
застиглі краплі
вітер жбурляє в вікно
крижаний обстріл
цокотять підвіконням
скалки розбитих сердець
в тихім провулку
чекав усміхнений лев
жовті цеглини
випнулися з-під землі
згадай місто смарагду
старі дерева
дивом не пішли на дрова
яблука змерзли
на недосяжній висоті
дочекалися птахів
біліє постать
обсіли метелики
з голови до ніг
мерехтінням вкривають
снігову королеву
сіль після моря
сніг з північної хмари
слід на камені
малюнки різні щодня
мовчить камінна душа
вулиці тихі
причаїлися тіні
блимають ліхтарі
де пробіжить чорний кіт
визирає вогняний лев
розетки малі
молодіють на осінь
крони великі
накопичене зайве
викидають лахміття
пташко ховайся
краплі надто холодні
мисливець сумний
погляд націлив крізь дощ
на твої мокрі крильця