
Такий день, що важко розрізнити людей і потойбічних істот. З кожного боку чути то надто лагідний шепіт, то надто голосний відьомський регіт. З кожного обличчя проглядає щось надприроднє, то витріщає очі, то усміхається підступно, то виразно ворушить такими великими губами, що аж моторошно і не чуєш слів, а тільки слідкуєш за рухом цих двох рожевих слимаків. Чоловік у капелюху, що спокійно стояв собі, раптом падає навзнак і перетворюється на опудало. Тоді хлюпає дощ, всі сміються і біжать під хиткий дах, при цьому міцно тримають недоїдені ковбаси і недопиті різнобарвні напої. Набиваються у ятку, де продається одяг, бо більше нікуди. Одяг хочеться розглянути і страшно поворухнутися, бо ця їжа така небезпечна...
Одним словом, треба бути пильним, слідкувати, щоб ніхто нікуди не заманив... і стримуватися, щоб теж нікого нікуди не заманювати. Тому зовсім мало фото цього свята, і ті ледве вдалося зробити.
( ДАЛІ )