Чавун

  Як відомо, одна з наших національних ріс полягає в тому, що нічого не повинно пропадати. Все збирається, переробляється, зберігається. Ну може не в усіх і не все, але припустити, що пропаде такий продукт, як абрикоси, просто неможливо. Тому доводиться щось робити з ними, скільки б їх не було. Спинившись на варенні (не робила цього кілька років), посадила Лялю чистити абрикоси від кісточок, а сама вирушила на пошуки посуду такого розміру, щоб за один раз зварити як можна більше конфітюру і не розтягувати це задоволення надовго.
  Дослідження виявило, що достатньо великої каструлі я не маю. Щодо тазів, то мені ніколи не подобалася традиція варити варення саме в цьому посуді. Вважаю, що вони призначені для іншого. Зазрнувши на горіще в сподіванні віднайти хоча б щось достатньо величеньке, натрапила на них. І навіть пригадала назву - чавуни. Це - найбільший. Він врятував мене від необхідності розділяти виробництво на кілька заходів. Хоча спочатку і були сумніви, чи не розчавить цей велет плиту, все обійшлося добре.




( чавун зовні і всередиині )