На вулицях Харкова часто можна зустріти змішення різних, часто несумісних, стилів. Скляні новобудови виростають між старовинними особняками, ніби розштовхуючи їх ліктями. Перлини модерну перетворюються на руїни, поруч виростають бетонні велетні, а старезні будиночки з дерев`яними сходами і балконами-шпаківнями, стоять собі, наче час, його перебіг і зміни їх зовсім не обходять. Приклади естетичного модерну, строгого конструтивізму, момунентального сталінського ампіру можуть знаходитися поруч, а між ними ще влазять будівлі зовсім без стилю радянського періоду і загадкового незрозумілого післярадянського. Все це, разом із занедбаними архітектурними пам`ятками і покинутими промзонами серед міста, звична картина. Але трапляються випадки, коли можна відчути справжнє здивування.
( далі )