Ранкові вправи

                 

Такий день

  Вся стрічка заповнена Майданом. Дуже легко все пригадати, навіть відчути мороз на шкірі і той свіст у вухах, що супроводжував новини кожного дня, настільки вони були неймовірними. Загрозлива, страшна невідомість, коли дійсно не знаєш, що буде завтра, але вже не чекаєш нічого доброго. Готовність до найгіршого, але неспроможність повірити у можливість війни. Стрибок історії, що надто довго була закоркована як вино у пляшці. Ті, хто закопував пляшку все глибше, сподівалися, що воно перебродить і перетвориться на щось безпечне. А воно вибухнуло вогняним джином, розбудивши і сучасне, і минуле, всі шари прикопаної і замовчаної історії пробудилися і вимагають уваги.
  Забуте, знищене, оббріхане, перейменоване, зруйноване може щезнути, яким би довгим не був опір. Людей можна вбивати, будинки трощіти, папери палити, пам`ять стирати. Але вже не зараз. Всі ці відео, фото, свідчення, їх так багато, вони є і цю історію переробити, перекрутити або стерти вже не буде так просто.

(no subject)

  Колись ми йшли цією маленькою вуличкою опівночі, лихтарі вже погасили, а може вони взагалі тоді не світили, вже не пригадати. Була ніч і ми побачили зоряне небо. Їх було так багато, повне небо сяючих зірок, здавалося, можна підстрибнути і доторкнутися до цього казкового сяйва. Коли небо вкрите зорями, можна побачити, що це дійсно купол, велетенська сфера, що огортає землю, хоча насправді в нього немає ні країв, ні берегів, тільки світло зірок, що сяє, мерхтить і переміщує нас у середину іграшкової кулі, в якій сипиться сніг, якщо її потрусити. Ми стоїмо там, задравши голови, зірки і сніжинки - наши співрозмовники і співучасники, вони згодні розповісти всі свої таємниці і приховати наші.
  Сьогодні вуличка та сама, в таких місцях не часто щось змінюється, щоправда ліхтарі горять. Вони висвітлюють купи посохлого і вже примезлого листя. Холодний вітер збирає його в клубки, крутить і кидає на дорогу. Разом з пожовклим листям летять зім`яті одноразові стаканчики, пакет від чіпсів наче намагається вальсувати, але сили вітру недостатньо і він знеможено падає. Це все, що я бачу.

Добраніч