Щоб людина не вивчала, щоб не досліджувала, вона вивчає насамперед себе. Експеремент - це завжди цікаво, а якщо вдається сприймати події достатньо відсторонено і спостерігати за власними реакціями, це ще цікавіше. Спробувати нове заняття в абсолютно невідомій сфері і оцінити власні можливості буває дуже корисним. До того ж, такі випробування мають і побічні ефекти.
Мала нагоду на два місяці зануритися до цілком невідомої до того роботи. Потішитися з власної здатності опанувати нову професію і перетравити надзвичайно великий об`єм інформації в дуже короткий термін. Таке навчаня на практиці дуже відрізняється від академічної моделі навчання, коли теорія вивчається окремо, а чи буде практика, ще невідомо. Вимога вивчати і одразу використовувати знання, навіть без можливості впевнитися, що все робиш вірно, дещо змінює ставлення до навчання взагалі.
Втім, якщо робота може буде сучасною і оздобленою новітніми досягненнями науки і техніки, ставлення до найманих працівників лишається на рівні дикого капіталізму. Коли платня більша за середню, робота має поглинути людину цілком, перетворивши її на робота з обмеженою кількістю програм. Зараз це випрадовується економічними причинами, а, наприклад, радянська система робила це з ідеологічних міркувань. Масова зайнятість, суботники, соцзмагання, все те, що без залишку поглинало час, поглинало і думки. Коли не лишається ні часу, ні сил подивитися ні навколо себе, ні всередину себе, це дійсно може перетворити людей на армію слухняних і дресованих солдатів. Лишається тільки дивуватися, як декому зі старших поколінь вдалося зберігти ідентичність після колгоспів, будов, перебудов і всіх видів використання людини системою.

Не можу не загадати і розмови, тема яких - Харків, його обличчя і самоідентефікація його мешканців. Місто, яке має величезний туристичний потенціал, відоме в країні завдяки базару. Архітектурна і культурна спадщина в кількості, якій може позаздрити будь-яке місто, просто руйнується, не зважаючи на унікальність і історичну цінність. Рекордна кількість вишів, розвинута сфера послуг і розваг, транспортна мережа, яку цінуєш, тільки опинившись в інших містах, - все це не заважає спиймати Ха виключно як промисловий центр.
Оксана Забужко, коли в грудні приїздила в Харків, під час зустрічі з читачами розповідала про свої враження від нашого міста. Між іншим вона зауважила те, що у нас майже відсутне нічне життя. Розвинутим воно буває в містах, де мешкає багато людей творчих професій і фрілансерів, а також туристів, які самі володіють своїм часом. А місто, де більшості мешканців "завтра рано вставати", дійсно, бракує відчуття волі. Але, хоча дехто втрачає відчуття реальності і просто божеволіє без відчуття волі, інші почувають себе цілком комфортно і не переймаються зайвими роздумами.
Мала нагоду на два місяці зануритися до цілком невідомої до того роботи. Потішитися з власної здатності опанувати нову професію і перетравити надзвичайно великий об`єм інформації в дуже короткий термін. Таке навчаня на практиці дуже відрізняється від академічної моделі навчання, коли теорія вивчається окремо, а чи буде практика, ще невідомо. Вимога вивчати і одразу використовувати знання, навіть без можливості впевнитися, що все робиш вірно, дещо змінює ставлення до навчання взагалі.
Втім, якщо робота може буде сучасною і оздобленою новітніми досягненнями науки і техніки, ставлення до найманих працівників лишається на рівні дикого капіталізму. Коли платня більша за середню, робота має поглинути людину цілком, перетворивши її на робота з обмеженою кількістю програм. Зараз це випрадовується економічними причинами, а, наприклад, радянська система робила це з ідеологічних міркувань. Масова зайнятість, суботники, соцзмагання, все те, що без залишку поглинало час, поглинало і думки. Коли не лишається ні часу, ні сил подивитися ні навколо себе, ні всередину себе, це дійсно може перетворити людей на армію слухняних і дресованих солдатів. Лишається тільки дивуватися, як декому зі старших поколінь вдалося зберігти ідентичність після колгоспів, будов, перебудов і всіх видів використання людини системою.

Не можу не загадати і розмови, тема яких - Харків, його обличчя і самоідентефікація його мешканців. Місто, яке має величезний туристичний потенціал, відоме в країні завдяки базару. Архітектурна і культурна спадщина в кількості, якій може позаздрити будь-яке місто, просто руйнується, не зважаючи на унікальність і історичну цінність. Рекордна кількість вишів, розвинута сфера послуг і розваг, транспортна мережа, яку цінуєш, тільки опинившись в інших містах, - все це не заважає спиймати Ха виключно як промисловий центр.
Оксана Забужко, коли в грудні приїздила в Харків, під час зустрічі з читачами розповідала про свої враження від нашого міста. Між іншим вона зауважила те, що у нас майже відсутне нічне життя. Розвинутим воно буває в містах, де мешкає багато людей творчих професій і фрілансерів, а також туристів, які самі володіють своїм часом. А місто, де більшості мешканців "завтра рано вставати", дійсно, бракує відчуття волі. Але, хоча дехто втрачає відчуття реальності і просто божеволіє без відчуття волі, інші почувають себе цілком комфортно і не переймаються зайвими роздумами.