вірити

 

скільки не говори про халву
не відчуєш солодкого смаку
а лише згадай
про лимонну скибку
і кислота з'явиться сильна чи слабка
чия віра хибна
хто помиляється
хто пояснить чому болить чужий біль
чому болить майбутнє
яке не може народитися
підземні води вкотре збирають сили
відціджують дріб'язок
пропускають лише сміливих
незгодних на жодну форму рабства
готових новим пагоном відрости
замість гілок зламаних
навіть якщо заборонити говорити про них
заборонити згадувати
зітерти написи і затерти відбитки на камені
ці слова проростають
як зерна що лежали в землі сто зим
і чекали на неминуче повернення
до одночасно солодкого
і вбивчо кислотного життя
підземна річка ще ворога не унесла
вона чекала мовчазними роками
знала що води стануть словами
потоки думками
майбутнього течія
не змінить напрямку
на решті зустрінеться з нами

***

 

здається вчора

цю дорогу вкривали

білим килимом

абрикосові квіти

зараз - розбиті плоди