***

 

закута вода

в крижані обладунки

не вірить теплу


 

кінець параду

 

де ті сніги

їх з’їли тумани

мряка тихцем замиває останні сліди

крихти збирає ніби зализує рани

десь на узбіччі розхлюпаної сльоти

з темних гілок ялинкових збирають прикраси

змотують жужмом відключені ліхтарі

постаті схилені наче пригнічені часом

кулі розбиті як втрачених літ тягарі

скалки блискучі змітають на купу повільно

срібло і золото змиє холодна вода

сутінки площу свободи заповнили щільно

янгола сонного тінь промайнула бліда