***

 

було не було

пам’ять вибрикує

викидає коники

викручує колінця

пригадую день налитий по вінця

золотим світлом

виноградина от-от розірветься

солодкий сік потече

короткий вік пристрасті не втече

залишиться присмаком

потім щоліта шукаєш його

може сховався у виноградне вино

розчинився в солоній воді

в запашному повітрі

в оголених коренях 

розп’ятих на камінні

наступне літо дощить

похмурим ранком відповідає ні

зливами заперечує нічні вогні

дні застигають як ягоди

недозрілі виноградні

покинуті безпорадні сади

пригадуєш – ні

не пам’ятаєш – ні

тоді візьми мої спогади

спробуй їх

уяви