Правда не потрібна. Потрібне видовище, зізнання і покарання, неважливо який злочин лишився за кулісами. Вони прагнуть побачити, і я стою на сцені. Тепло швидко стає палким жаром, тримає, стискає. Не можу поворухнутися, вони подбали про це. Стає гарячіше, цівки поту одна по одній збігають спиною. Піт ллється чолом і шиєю, цікаво, чи це завадить запалати волоссю, коли вогонь дійде до нього? Чи жовтогаряча хвиля охопить одразу? Крізь туман виринає здивування: хіба вони не розуміють, що справжньої ніколи не схопити? Терпіти далі неможливо, напружую сили і відкидаю розжарений хмиз. На підлогу падає купа ковдр, якими вночі обклали мене турботливі руки. Звільнена.
