Часи змін

[neznaiko]

  Порівняно небагато вулиць зараз змінюють назви згідно закону про декомунізацію. Більшість нових назв цілком логічні, логічним є також повернення старих імен. Але з подивом помічаю, що звикти до нового не вдається швидко. З затримкою реагую на станцію метро Майдан Конституції, замість Радянської. Це секундна затримка, але вона є. Деякі адреси зовсім не викликають асоціацій, сидиш і думаєш, де це воно? Вулиці, на яких доводилося рідко бувати, але приблизно було зрозуміло їхнє знаходження, поводяться несподівано. Вони зникають, а замість них з`явлються нові. Це трохи збиває, шукаючи щось на мапі, іноді сумліваєшся, чи в тому, що треба, місті шукаєш.

  Все це швидко минеться. Пригадую, що в дитинстві ніякого Полтавського шляху не було, а була вулиця Свердлова. Навіть не віреться. А цікавить зараз інше. Як почувалися люди під час дійсно революційних перейменувань на початку 20-го століття. Коли майже все змінювало назви. Більшість вулиць і об`єктів в місті, а також містечки і села практично в один час стали називатися по-іншому. Напевно, тоді відчуття змін було більш вражаючим.