Оксана Забужко про Лесю Українку

[neznaiko]

... якій 25 лютого виповнилося 145 років з дня народження:

 5 років тому цього дня журналісти мене питали тільки про "підсумки першого року Януковича" (!), який мав необачність (забули вже?)) влаштувати свою інавґурацію саме в ЇЇ День: украв його собі чисто так, як у "Камінному господарі" Дон Жуан - Командорського плаща... Нагадую свій тодішній текст
"Про дві сьогоднішні річниці" - особливо першу частину:

<За збігом (історія любить такі сюжети!), сьогодні – 140 років від дня народження одної з найвидатніших і найгірше "прочитаних" нащадками (нами!) письменниць 20-го століття – Лариси Петрівни Косач, по матері Драгоманової, по чоловікові Квітки, по перу – Лесі Українки. Одної з останніх українських аристократок, яка, серед іншого, залишила нам два шедеври про природу влади – "Кассандру" (1908) й "Камінного господаря" (1912). Дві геніальні драми-перестороги – про те, звідки й "від чого", від яких саме "глибокохамських" (термін Лесі Українки!) хвороб духа новітній цивілізації загрожує катастрофа.

"- Прокинься, Троє!! Смерть іде на тебе!!!

(В одчинену браму лавою суне ахейське військо) "

Соціальні пророцтва Лесі Українки по-справжньому оприявнилися аж на рубежі 21-го століття – коли її, поза шкільною програмою, вже мало хто читав, а обіцяного на початку незалежності "16-томного повного зібрання творів" Україна так і не отримала. Тож перечитаймо сьогодні "Кассандру" – актуальнішого для України твору годі віднайти в усій сучасній світовій літературі.

Про те, як легко маніпулювати масами у власних корисливих цілях. Як можна одібрати розум цілому народу й повести його на загибель, показавши йому з брами сесксапільну Гелену (це – вперше помічене в історії європейської думки: до Лесі Українки ніхто не впізнав у "базовому інстинкті" – майбутнього потужного важеля управління масами). Про "фальшивих пророків", що влаштовують велелюдні шоу на храмових майданах (так!). Про їхню фабрику віртуальної реальності, в якій "що правда, що неправда, – лишім оці слова, нема в них глузду", – а важить тільки те, що можна виграти для себе сьогодні й зараз. Про цілком "політтехнологічно" витворене безумство, яке тиражують запаморочені владою й багатством, – і якому самі врешті-решт стають неминучими жертвами, тільки що тягнуть при тому за собою в прірву – мільйони...

Про світ, у якому паношаться сліпі "базові інстинкти": вино і м'ясо, танці й співи, "золотокудрі красуні" й шоу на брамі (телевізора ще не було!). Од цих інстинктів упала Українчина Троя. А її Кассандра – образ однозначно автобіографічний: пророцтв Лесі Українки ми не розчули й досі.

Що, проте, аж ніяк не заважає їм справджуватися.

Тож обережніше з класиками: насправді це вони пишуть своїм народам найбільш довготермінові "програми розвитку". І народ, який не знає й не розуміє цих "програм", приречений буде десятиліттями наступати на ті самі "граблі".

А "Камінний господар" у Лесі Українки – це історія помсти мертвого лицарства: в фіналі драми воно виходить із дзеркал – покарати бариг, що пролізли в розорений лицарський дім і привласнили собі чужі клейноди...

Читайте класику, панове. Читайте.

І не кажіть потім, що вас не попереджали.> Смайлик «smile» Смайлик «smile» Смайлик «smile»