Пташине знущання

[neznaiko]

  Коли дорога пролягає крізь такі барвисті поля, неможливо не зупинитися і не помилуватися.




  Виявилося, що не тільки я в захваті від цих барвистих зарослей.

Родина пташок побігла стежкою крізь квіти, а потім злетіла і занурилася в квітучу гущавину. Малюки не злетіли, видно, ще не вміють, проте вони просто розчинилися серед квітів. Вони з`явилися і щезли так швидко, що не встигла їх зняти, хоч і намагалася. Може то були перепілки, а може куропатки.




  Десь вони недалеко причаїлися...







А з іншого боку дороги поле іншого кольору.



Практично колір лаванди.  Аромат там стоїть міцний і приємніший, ніж лавандовий.



А там рожева річка впадає до лавандового моря.



Нарешті прохолода.



  Тут в кущерях довго стрибала довгоноса пташка, але вона позувати ніяк не схотіла. Наче і не тікала, і виробляла різні кульбіти, зависаючи вниз головою і поглядаючи на людей. Та все більше занурювалася в стебла. Качки, хоча і не дуже ховалися, були надто далеко.



  Лишилося змиритися з тим, що сьогодні птахам не бути моїми моделями, і, нарешті влягтися в сутінку дерев. Раптом наді мною пролетіло щось яскраве. "Папуга!"- заверещала Ляля, і дійсно це був він. Зелений папуга всівся на гілку клена, трохи почекав, впевнився, що його портрет не виходить і полетів. Показав нам оцей напис, він сидів як раз над ним.



Ми не мали ні їжі, ні сміття. Та можливо, він тут всіх попереджає, про всяк випадок. І, треба зауважити, навкруги було чисто.