Суперматична мадонна

[neznaiko]

                                        

                                            Казимир Малевич. «Супрематична мадонна», 1910-і. Приватна колекція.

  Навряд чи її можна віднести до числа «класичних» супрематичних творів Малевича. Супрематичні елементи тут складаються в чіткий образ Мадонни з Немовлям на руках, який не піддається іншим тлумаченням. Крім того, композиція вставлена в справжню іконну рамку і, очевидно, саме в розрахунку на цю рамку створювалася. Як же в такому випадку узгоджується з цим неодноразово висловлюване самим Малевичем заява, суть якої зводиться до того, що в супрематизмі «Мистецтво прийшло до себе.»

Питання про взаємодію власної філософії Малевича з релігією дуже складне, але не торкнутися його, кажучи про цей твір, неможливо. Перш за все тому, що сам він, як ніхто, мабуть, з художників його кола, був поглинений ідеєю сполучення в людському суспільстві (і в людській свідомості) і матеріального, духовно-релігійного і художнього начал. «Релігія, як і мистецтво, зайнята однаково гігієною, чистотою і відкриває, що людина, звільнившись від матерії як бруду, похоті, може отримати цю вищу гігієну тільки в дусі, в натхненні, в релігії і мистецтві»

Олена Баснер.

  Вочевидь, це шлях того пошуку, результатом якого і став знаменитий Чорний квадрат. В ньогму релігійна ідея доведена до абсолюта. Абсолютного незнання і абсолютної свободи уявляти, як виглядає те, у що ми віримо. Суцільна чорнота на місці ікони як символ неможливості зобразити те, чого ми не бачили і, водночас дозволу уявляти його собі як завгодно.