Гра в сніжки

[neznaiko]

 

Холодний сніг неначе тісто, яке ми місимо щодня,
Беру у руки і навмисно ліплю із нього пузаня.
До кулі додаю ще снігу і з кожним сніговим шматком
Пригадую мороз, відлигу, дощі, і блискавки, і гром.
Зелені пагорби, блискучі стрічки річок у далені, 
Дороги, і міста, і кручі, що підкорилися мені.
І те, що знову залишилось лише бажанням і свербить, 
І двері, що вже зачинились, і втрати, від яких болить...
Короткі зустрічі, невдало, невчасно дібрані слова, 
І миті, що подарували і розуміння, і дива...
Начіння, що за рік зібралось, вкладаю в кулю снігову -
Нехай летить, щоб не верталось, вже час збирати на нову.