***

[neznaiko]

 

літо середнього віку

примружує золотаві очі

поблажливо посміхається

нерівна засмага

цупка неголеність

погляд прицільно спрямований

час коли нікуди поспішати

вже видно, чи буде, що жати

готовність підтримати

намір насіння

ще раз пройти це коло

вмерти як і належить солдатам

але не раніше останнього часу

не раніше останнього пострілу

бо ще залишились в запасі

вибухові світанки

пекельно гарячі дні

різко обірвані ночі

випалюють землю

вогняні язики

піднялися на весь зріст

середні віки

літо дорослішає щодня

готує себе до останнього бою

до переходу

на той бік ріки

\

Comments

[pani_stosia]

Чудовий вірш і фото чудове.

[neznaiko]

приємно, дякую