***

[neznaiko]

 

світло б'є по очах

б'ється об ультрамарин

той виблискує наче востаннє

він ревно беріг свої тайни

вкривав шовковими хвилями

прикрашав мереживом піни

дражнив стрибками дельфінів

якби обійняти вологу спину

і злітати вище

а тоді все вниз

туди, де ім'я Марина втрачає сенс

де всі імена не мають значення

а від моря залишився тільки сплеск

безіменна безодня розкриває обійми

хто б ти не був, вона тебе прийме

скільки б не опирався, скільки б іще не вдавав

ніби безбарвне світло - та сама ван лав

це лиш серпанок, що в сонячний день

сяйвом вкриває юну

ультрамарину

ховає безодню її очей

спокушає кличе в подорож

твій корабель