***

[neznaiko]

 

випадкові перехожі

сповільнюють кроки

біля старого будиночку

ніби впізнають

всі як один

згадують Червону шапочку

бо хто б ще міг тут оселитися

лише старий сантехник

не здогадується

ким була його жінка

до всіх розчарувань і зневіри

що завели її так далеко

його дід возив воду кіньми

і колись привіз дуже стомлену дівчину

тут їй ніхто не ставив питань

минуле змивала вода

щодня свіжа

і вона лишилася

червона цегла тепла на дотик

написи на стіні зафарбовані закреслені забуті

забутий червоний капелюшок

без нього мисливець не впізнає

роблю крок назад

ховаюся за червоно-цегляний кут

все одно він не впізнає

ні він

ні його собака

Comments

[pani_stosia]

Дякую.

[neznaiko]

І я вам вдячна)