слова

[neznaiko]

 

перезріле

слово застигло

не зірвалося вчасно

яблуком з гілки

перепріли його прожилки

і серцевина тліє красним

 

затамована тиха незгода

не видасть себе нікому

це просто дратує та сама негода

що й рік тому

ще й рік по тому

згадка – пекуча жарина під попелом

роздмуханий біль наче спалах

було б не чекати пелюсток опалих

було б ся зірвати

яблука слів кидати

бити ними об дах

не сумувати по незрілих плодах

гніву і втоми

бо хто ми

поки достигали – мовчали

перепріло загнане слово

перегорить батарейка чарівного ліхтаря

без нового слова як в голові без царя

серцевині яблучній переболить

може на той рік

нове зернятко дозріє

Рене Магрітт “Сила звички”, 1960 р

Comments

[rudolf_bochkin]

яблука не перезрівають, якщо дивитися на них з точки зору яблук.
(і це видно по заключному рядку)
а от болючіше - дійсно незріле яблуко "вражає"
особливо, коли об "дах" )))

надзвичайно влучні рядки!
і кожний окремо і в цілому твір.

дуже-дуже дякую

[neznaiko]

радію, що ви мене розумієте!
і дякую)

[pani_stosia]

Дякую.

[neznaiko]

і я вам вдячна

[pani_stosia]

Нагадало https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRSIg0FHJ2zPCIZYtnSNAc7igwxHjHw5cOWXA&usqp=CAU
хоч воно й не яблуко зовсім

[neznaiko]

о, дуже люблю цю рослину
фізаліс, але в дитинстві ми називали його китайський лихтарик

як раз вчора бачила на клумбі... і, так дуже пасує до того, про що я говорю

[pani_stosia]

Теж його люблю.

[paserbyp]

яблоко від груши впало недалеко

білка його гризла смачно відкусила

не доїла кинула і пішла стрибати

теплий дощ і вітер

взимку снігом вкроє

і нема більш яблука

всі слова надкусані

наче восени