***

[neznaiko]

 

туманом огорнуті ліхтарі

імлою сповиті верхівки

дерев

і зникли в хмарах темних дахи

і з вікон тоненькими цівками

течуть несміливі вогні

о листопадовій темній порі

сховані в сутінках звичні прикмети

з надією на електричних богів

шукати

питати в пітьму: де ти?

повстяні стіни туманних слів

приховують відповіді болючі

лишається відблиском від вогнів

надія на ранок

як неминучість

Comments

[paserbyp]

шукаю питаю: де ти?

у листопадову холодну ніч

навіщо мені жити без тебе

коли холодна осінь бʼє дощем в вікно

у відповідь я бачу туман і сполохи вогнів

лишається надія ранком тебе зустріти

а може викреслити і забути навіки одинокість безхатька

[neznaiko]

сумно і гарно

краще замість одинокість - самотність

не дуже зрозумілий останній рядок, може розділити його на два?

наприклад:

"чи доведеться викреслити й забути

лишитись навік самотнім безхатьком"

[paserbyp]

згоден… Дякую!