Добірка вражень/Коллекция впечатлений

  "З такими процесами, як декомунізація, десовєтизація, ми запізнилися щонайменше на два десятиліття. Це, до речі, і стало однією з причин ідеологічного розпорошення суспільства. Символіка має велике значення у консолідації будь-яких спільнот, у формуванні світоглядних цінностей. Вона мітить територію впливу. Нехай тому, хто плаче за радянськими (читай російсько-окупаційними) реаліями, осушить сльози віра у майбутнє його нащадків.

  Навпаки, коли ми цього не робитимемо, тоді буде більша можливість для приходу ворожої влади. Якщо ми хочемо збудувати нову країну, то мусимо орієнтуватися на власні цінності і моральні авторитети, а не ті, які нам нав'язували чужинці. Ворог вважає, що він має право зазіхати на Кіровоград чи Єлисаветград, бо вже у самих назвах зафіксована його причетність до цього міста. Хіба ні? А до Інгульська чи Кропивницького йому яке діло? Ось чому точиться така боротьба за саму лише назву міста. Це ж зовсім невипадково. Комусь такий приклад може видатися спрощеним, але світ знає приклади, коли світові катаклізми починалися лише з того, що хтось встав не з тієї ноги."

На сайті "Главред" відбувся чат із письменником, автором "Чорного Ворона", "Ключа", "Марусі", "Чорного сонця" та інших відомих й улюблених для багатьох творів Василем Шкляром. Його книжки перекладають багатьма мовами, читають у різних країнах світу, а українські військові беруть собі позивні за іменами героїв романів Шкляра. Спілкуючись із читачами, Василь Миколайович розповів, чого він очікує від екранізації "Чорного Ворона", чому зарікався писати про війну, але все одно народилося "Чорне сонце", написане, як каже сам автор, "з натури" де герої — реальні українські військові, зокрема, бійці "Азову", чому важливо здійснити декомунізацію, та чому підтримує ініціативу українських митців щодо заборони відео- та аудіопродукції, виробленої в Росії, а також чому вважає, що потрібно відпустити "антиукраїнський баласт" і будувати міцну Україну без нього.

Розмова повністю: http://glavred.info/kultura/vasil-shklyar-nam-treba-buduvati-micnu-ukrayinu-bez-antiukrayinskogo-balastu-358092.html

  Темой для творчества сегодня может быть всё что угодно. Когда нет никаких ограничений в самовыражении, творческие люди устремляются на поиски новизны, необычных, часто шокирующих форм и неожиданного содержания. На этом фоне неожиданным и даже странным выбором для спектакля выглядит такая тема, как поэзия Есенина. За прошедшие со смерти поэта 90 лет многие из его стихов  стали обитателями школьных хрестоматий, репертуаром певцов, декламаторов и актеров. И сама жизнь поэта, уместившая так много событий, душевных взлетов и разочарований в 30 лет, и его трагическая гибель много раз становились материалом для исследований, расследований, книг и фильмов.
  Однако поэзия Есенина, ее бездонная глубина в соединении с предельной простотой, остаётся интересной  и через много лет, как и положено выдающемся явлениям в искусстве. И находятся люди, способные показать, насколько она жива и актуальна сегодня, в Харькове в 2015 году.



( Read more... )

  Іноді трапляється випадок зустріти, побачити, почути таку людину, що навідь ніяковієшь, міркуючи, як про неї розповісти. Масштаб особистості вражає так, що сумніваєшься, чи маєш право писати про неї. Але справді великі люди поводяться дуже просто, уникаючи жодного натяку на пафос і визнання власної величі. Таким людям є що сказати, і вони прагнуть спілкування. Просто спостерігати за такою людиною - це навчання і велике задоволення.
  Моноспектакль Анджея Северина  Шекспір forever! і був такою неймовірною зустріччю.



Анджей Северин - актор, режисер і директор Польського театру в Варшаві, працював в паризькому Комеді франсез, змімався в Анджея Вайди, Стівена Спілберга, Єжи Гофмана.

( Читати далі )

   Как люди, далекие от церкви представляют себе священников? Унылые страстотерпцы, фанатики, строгие судьи. В лучшем случае, печально и осуждающе взирающие на нас, грешных. А  может священник быть современным, смелым и открытым молодым человеком? Католический может. Кстати, в католической церкви никакого дресскода нет, платок на голову повязывать не нужно, одежда может быть любая, и  такая демократичность располагает с порога.
   Отец Станислав - настоятель прихода римско-католической церкви в Харькове. Он родом из Запорожья, ему 30 лет. Разговор начинается с шуток : - Молодо выгляжу? Это потому, что я не женат. А если серьезно, нет, католические священники не могут жениться. Этот выбор делаешь перед рукоположением.
  В 16 лет решил стать священником. Пришел, посмотрел и захотел. Учился в семинарии в Польше 6 лет. Польша хорошая страна на пороге западного мира. Хотя поляки - славяне, у них больше порядка. В отличие от украинцев, все они патриоты, это с молоком матери и без вопросов. Были некоторые моменты конфронтации, хотя и в шуточной форме... В Польше по-настоящему осознал себя украинцем.



( слушать отца Станислава дальше )