Добірка вражень/Коллекция впечатлений

 


 Вже деякий час відвідую цей салон. Майстер чудовий, і таланти має не тільки у перукарському мистецтві. Мати гарний музичний смак - це надзвичайно корисний талант для перукаря. Але я там не тільки слухаю джаз і обговорюю богемні новини. Кожного разу розглядаю колекцію вінтажних парфумів і перукарського знаряддя, що вийшло з ужитку. Збірка займає цілий стілаж, вона поповнюється і вже не дуже вміщується. Цього разу зробила кілька фото. 



( далі )

  Зміни в природі, погоді, порах року і сонячній активності діють на всіх. Світовий день більшає, вітер теплішає, пахне весною, хоча насправді, це тільки натяк на неї. Та все одно, суспільна думка вимагає певних дій: змінити гардероб, хоча в пальто ще холоднувато, замилуватися весняними квітами, що їх стали продавати всюди, готуватися до жіночого свята, хоча його значення і перебільшене. Що ще обов`язково треба зробити навесні? Закохатися чи піти до спортзалу?

  Коли Алекс відчула, що потяг до творіння стає непереможним, вона віддалася йому повністю. Тоді вона робила дуже багато жіночих прикрас. Але поступово виявилося, що жінки схильні економити на собі і робити подарунки чоловікам. Вони скаржаться на надмірне захоплення коханих іграми і в той же час замовляють для них такі капці.



  Вони не тільки поблажливо ставляться до захоплень чоловіків, а й підтримують їх у будь-яких дивацтвах. Слідкують за побутом, вчасно готують і подають їжу. Вишукують і замовляють завчасно подарунки до найменшого приводу щось відсвяткувати, не шкодуючи ні часу, ні грошей... Прихильники схеми відносин "матуся і синочок" були завжди. Але хто б міг подумати, що їх так багато...

  Коли гілки схиляються під важкістю плодів, коли всі базари стають різнобарвними, а зупинки і підходи до станцій метро перетворюються на базари і вже не знаєш, що ще спробувати - саме тоді можна відчути, що осінь вже тут.



  Та почалося все набагато раніше. Коли голі скелети дерев тільки почанають прокидатися,



( далі )

   Давно не виделись, и вдруг находится свободный час. Что особенно удивительно, и у меня, и у нее. У меня через час важная встреча, ей нужно ехать на другой конец города. Быстро бежим в мой кабинет, быстро завариваем чай. Тут конечно начинается крестный ход. То тюлень позвонит, забежит, то олень, то старый пень, то молодой, всё равно не вовремя. Однако все всё понимают, некоторые даже без слов, и тактично исчезают, молча растворяются в глубинах коридора,  молодцы. Быстро обсуждаем политическую обстановку по стране (всё плохо), по городу Ха (вообще мрак) и переходим к личным новостям (много интересного). Говорит она. Мало ей своих проблем, еще активизировались родственники. Она не может не помогать, хоть и понимает, что всё бесполезно.  На середине саги о непутевых племянниках у нее звонит телефон. Она отвечает, это партнерша со второй работы. Минуты полторы они обсуждают свой проект, потом партнерша начинает рассказ о своих личных проблемах. Очень вовремя, я вспоминаю про чай. Потом смотрю на часы, моя подруга ловит мой взгляд и говорит в телефон, что пора бежать, не могу больше разговаривать, вечером перезвоню. Но не тут-то было. Ораторшу не смущает и не остановливает эта фраза, она продолжает делиться печалями просто взахлеб. Я прислушиваюсь.  Очевидно, что ее проблемы даже близко не сопоставимы с проблемами моей подруги. Интересно, она не пробовала утешать ее рассказами о своих трудностях?  Через десять минут повторятся фраза про пора бежать, результат тот же. Моя тактичная, деликатная и утонченная подруга виновато смотрит на меня, но продолжает слушать. Почему она позволят это хамство? Потому, что зависит от своей партнерши, ведь та дает ей работу? Грустно. Мне становтся очень грустно. Тонкая душа это сразу видит, собирается с силами и сообщает, что пора бежать более решительно. Всё равно слова не действуют и она просто дает отбой. Выдыхает. Мы смотрим друг на друга, улыбаемся, хорошо, когда можно многое понимать без слов. Одновременно делаем вдох, чтобы продолжить разговор, и тут звонит телефон у меня. Пришло время моей важной встречи. Да и ей уже действетельно пора бежать.