Спасіння втопаючих
Jun. 19th, 2018 04:48 pmПродовжую бити посуд. Вислизає з рук, бо не хочу його мити. Але нічого не маю проти власного телефона, який взяв і вислизнув з кишені просто в жерло унітазу. Не мав на собі ані жилета, ані чохла. Розібрала, посушила феном, потім почитала, що цього не можна робити. Залишила на ніч розібраним. На ранок запрацював, але екран лишився напівтемним.
Та в людей трапляються і гірші проблеми. Подруга дізналася, що чоловік не просто взяв перерву в стосунках, як розповідав, а пішов до перукарки, яка його стригла. Хіба можна відмовити в зустрічі і моральній підтримці, коли постраждала таке розповіла? Правда, я думала, що вона хоче випити, а виявилося що потребує складнішої терапії. А саме консультується з ворожкою, до якої і просить мене супроводити. Чого не зробиш заради дружби. І поїхала, і втрималася від жодних коментарів.
Поки відбувався прийом в чомусь схожому а літню кухню, присіла на лавку у дворі і ввімкнула телефон. Він ожив і просто в мене в руках засяяв на повну, тобто цілком відродився. Тут таки на радощах зробила фото ворожчиної ізбушки. А потім вирішила і сама зайти до неї. Тітка середнього віку, цілком сучасуна, більше нагадувала типову психологиню, та мабуть нею і була. Для годиться кинула таро і повідомила, що всі мої проблеми виключно у мене в голові.
- Це і так мені чудово відомо.
- Ну і всьо.
- Ну і всьо. На сто гривень.
- Попийся ще трави. Тримай кульочок.
Після травяного чаю спиться добре. Лишилося не забувати його пити.
