neznaiko | Entries tagged with підслухано

В автобус лізе дід з палкою. Піднявся і повідомляє: Фух, взобрался! На що інший, який вже сидить в автобусі, радо відповідає: Оце одна радість, що заліз! Перший сідає біля знайомої, жінки що годиться йому в доньки, і вони починають бесіду. Дід російськомовний, переймається, щоб не відмінили день побєди, бо він дитина війни, і все пам'ятає, і йому дуже важливо. А ще, щоб Толстого і Горького вивчали в школах (ето ж всемірно ізвестниє пісателі!) А нехай би ти жив сто год і згадав би хоч когось із дійсно всесвітньо відомих. Про те,що останні покоління не потребують порад від совкової системи, якої давно не існує, мова не йде. Совок намагається залізти, навіть у стані зомбі.

Жіночка україномовна, погоджується і підтримує все, що верзе дід, а потім щось згадує про князів. Поступово вони доходять до назви Русь, яка насправді наша, і була тоді, як московського князівства ще не було. І тут вони теж згодні між собою. (Оце компот в головах вариться, і жодних протиріч між його складовими). Але головне дєнь побєди, вони знову вертаються до нього і жінка видає: Ну жукова, слава богу, повернули! І нехай не лізуть до нас зі своєю правдою!

Так он воно, виявляється, що. Не треба дивуватися, що в наш час, коли можна дізнатися і перевірити будь-що, люди лишаються в полоні штампованих уявлень минулого. Вони не те, що не бажають знати правду. Вони її знають, але не бажають сприймати. Правда не важлива, звичка куди вагоміша, куди важливіше бажання нічого не змінювати, дотримуватися традиції, якою б безглуздою вона не була. Просто тому, що так спокійно і звично, а правда ваша дратує і невідомо, що з нею робити. Отаке прозріння.