***

 

хвилі негоди

ворожі хащі дужі

облога злих часів

ще не здолали зовсім

останні білі вежі

про літо

 

Одного дня ти вийдеш з дому і дорога поведе тебе сама. Не питатиме, чого ти хочеш, що плануєш, куди поспішаєш. Не даватиме відволіктися на жовті соняшникові поля і жовтогарячу траву під абрикосовими деревами. Вона кличе далі, за плавний поворот, потім за другий, тут вже ніхто не зустрічається, тільки високі трави намагаються лоскотати, і високо в небі хижий птах звужує кола.

( далі )